ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ «ДІТИ-СИРОТИ»,
«ДІТИ, ПОЗБАВЛЕНІ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ», «ВИХОВАНЕЦЬ ДБСТ», «ПРИЙОМНА ДИТИНА», «СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД»
Сирітство – це соціальне явище, поява якого зумовлена наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишилися без піклування батьків у результаті позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними, безвісти відсутніми.
Сирота – дитина, що тимчасово або постійно перебуває поза сімейним оточенням унаслідок втрати батьків, а також дитина, яка не може з певних причин чи з власних інтересів залишатися в сімейному оточенні і потребує захисту та допомоги з боку держави.
Соціальний супровід – це діяльність спеціаліста (або групи спеціалістів), спрямована на створення необхідних соціально-психологічних умов розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, їх адаптації до умов навчального закладу, контроль за дотриманням вимог законодавства щодо матеріального забезпечення, забезпечення житлом та ро.
Основний принцип роботи – індивідуальний підхід до кожної дитини.
Контроль за ефективністю соціально-педагогічного супроводу у навчальному закладі здійснюється спеціалістами служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Основним критерієм визначення ефективності виховання можна визнати рівень адаптації дитини у новому житті відповідно до вимог розвитку суспільних відносин. Оцінка виховної роботи повинна залежати від того, наскільки успішно зуміли педпрацівники та психолог підготували дитину самостійно діяти і приймати рішення, виходячи із того, що самостійність, творча ініціатива і соціальна відповідальність стають визначальними рисами виховного процессу на сучасному етапі розвитку нашого суспільства.